Цитаты на заметку:
"Справа в тому, що Свято-Троїцький Дерманський монастир – чоловічий, і перш, ніж заселити туди сестер, треба було кудись перевести дванадцять чоловік братії (одинадцять священиків і один диякон). Владика планував розподілити їх по монастирях Львівсько-Тернопільської єпархії, зокрема у Загаєцький і Кременецький монастирі, деякі скити та подвір’я Почаївської Лаври. До речі, частина братії монастиря була переведена у Дермань із закритого 28 жовтня 1947 року Милецького монастиря – ієромонахи Алексій (Філозоф) і Никон (Догода). Переміщення намісника обителі архімандрита Доната (Шпановського) передавалося на розсуд митрополита Іоанна" [1]
"У цей час монастир переживав повний занепад. Монахів було 15 чоловік. З них тільки декілька були 43-50-річного віку. Більшість мали більше 60 років. Ігуменем був Донат, його замісником Варлаам. Рядові монахи: Адам, Савін, Яків, Назарій, Радзивон, Феодосій (диякон), Ніл (працював у монастирському водяному млині, доки влада його не відібрала). У 1947 р. чоловічий монастир розформували. Молодших монахів послали священиками у сусідні села, старших за віком перевели у Почаївський монастир. Цього ж року в Дермань перевели монахинь із села Обич і села Зимне і монастир став жіночим". [2].
[1] Федчук О., свящ. Історія Зимненського монастиря [, що на Волині] у 1945-1949 роках : Історія та сучасність православ'я на Волині : матеріали наук.-практ. конф., пам'яті М. І. Теодоровича (Луцьк, 13-14 груд. 2010 р.) / Укр. православ. церква, Волин. єпархія, Волин. духовна семінарія. - Луцьк : Вид. від. Волин. єпархії, 2013. - c. 128-134: https://orthrozhische.at.ua/publ/istorija_zimnenskogo_monast...-19 [2] Кравчук Д. І. Нариси історії села Дермань. Літературно-художнє видання. – Рівне : ПП ДМ, 2012. – с. 42. |